Досвід роботи з реалізації методичної теми "Розвиток критичного мислення учнів у процесі вивчення шкільного курсу математики"
https://drive.google.com/file/d/1Nj6VMRJTF1lid8OHycwU5TseAQyHAdlD/view?usp=sharing
Майстер-класи у рамках проведення районного семінару вчителів математики та семінару молодих спеціалістів
Майстер-клас
«Ромашка запитань (Ромашка Блума) як метод
формування критичного мислення
учнів на уроках математики»
Автор:
Сальник Ольга Іванівна,
учитель
математики Котелевської
гімназії №1 імені
С.А.Ковпака,
«Учитель-методист»
ВСТУП
Критичне мислення нині один з модних трендів в освіті. Про те, що його
розвиток є одним з наскрізних завдань навчально-виховного процесу, йдеться й у
Концепції нової української школи.
Критичне
мислення – складне й багаторівневе явище. Мислити критично означає вільно
використовувати розумові стратегії та операції високого рівня для формулювання
обґрунтованих висновків і оцінок, прийняття рішень.
З педагогічної точки зору критичне мислення – це
комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини:
- аналізувати, порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з
будь-яких джерел;
- бачити проблеми, ставити запитання;
- висувати гіпотези та оцінювати альтернативи;
- робити свідомий вибір, приймати рішення та обґрунтовувати його.
Цим мисленнєвим операціям можна і необхідно навчати, а
далі – вдосконалювати їх, тренувати, як, наприклад, тренують м’язи спортсмени
чи техніку гри – музиканти. І саме школа є ідеальним середовищем для цього.
Більше 5 років працюю над реалізацією методичної теми «Розвиток
критичного мислення учнів у процесі вивчення шкільного курсу математики». Маю
матеріали з досвіду роботи, якими ділюся на сторінках власного блогу у
соціальних мережах.
І. «Ромашка Блума»
як метод формування критичного мислення
Які цілі та завдання ставить перед собою педагог перед тим, як увійти в
клас? Як вони пов’язані між собою? І як перевірити, чи досягаються поставлені
цілі? Над цими питаннями міркував у 50-х роках XX століття професор педагогіки
Чиказького університету Бенджамін Блум. Намагаючись звести до єдиної системи
набір розрізнених цілей і завдань, Блум створив теорію, яка ось уже шостий
десяток викликає бурхливі суперечки й обговорення.
На думку Блума,
цілі навчання безпосередньо залежать від ієрархії розумових процесів, як от запам’ятовування (remembering), розуміння (understanding), застосування(application), аналіз (analysis), синтез (synthesis)
та оцінка (evaluation). Кожному з цих
рівнів за допомогою певних дієслів може пропонуватися набір завдань. Педагоги,
які навчають критичного мислення, використовують цей інструмент.
Система Бенджаміна Блума може бути
представлена у такий спосіб.
ТАКСОНОМІЯ НАВЧАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ ТА
РЕЗУЛЬТАТІВ Б. БЛУМА
Бенджамін Блум
встановив також, що між рівнями мислення і відповідями на запитання,
які ми ставимо, існує прямий зв’язок.
Запитання – один з
механізмів формування навичок критичного мислення. Можна з
упевненістю сказати, що запитання стимулюють критичне мислення. Відповідаючи на
запитання, учні аналізують й інтерпретують інформацію, аналізують ідеї, будують
гіпотези, відстоюють свою точку зору. Запитання є засобом стимулювання різних
видів мислення на різних рівнях складності.
Використання на
уроках запитань високого рівня – на аналіз, синтез, оцінку –
дозволить вчителеві ефективно розвивати критичне мислення учнів. Уміння вчителя
формулювати такі запитання є обов’язковою умовою вирішення цієї проблеми. З
іншого боку, ми маємо навчити також учнів формулювати запитання різного рівня у
процесі дослідження того чи іншого джерела знань. Розвинути такі
уміння в учнів може допомогти використання вчителем спеціальних питальних слів
для кожного рівня запитань. Такі слова можуть певний час
виступати опорою для розвитку мислення учнів, зокрема і зоровою у вигляді
роздаткових переліків.
Запитання — це форма мислення, у якій
виражено потребу в інформації. Мислення високого рівня — це вміння ставити
питання по суті. Саме з метою розвитку критичного мислення потрібно навчити
дітей ставити питання. Учені вважають, що запитання дітей є своєрідною
«потаємною лабораторією процесу пізнання».
Мама-Ворона вчила своїх
вороненят:
— Бійтесь людину, яка тримає в руках камінець, і не бійтесь
людини, яка тримає руки в кишенях.
— А якщо у людини в кишені камінець? — запитало вороненя.
— З тобою все зрозуміло,— сказала Ворона.— Тебе більше не
потрібно вчити.
Типи запитань:
1. Ознайомлювальні, мета яких — отримати нову інформацію. (Що
це? Навіщо це?)
2. Контрольні — для перевірки знань своїх і чужих. (Що?
Коли? Де?)
3. Навідні на розв'язання проблеми запитання, що
допомагають знайти сильну ідею чи зрозуміти ситуацію. їх ще можна назвати
«сократівськими». (Назвіть складові задачі. Що відомо про..? Що потрібно
визначити, знайти, розв'язати..? Що слід зробити спочатку, а що — потім?)
4. Проблемні та розвивальні запитання, що спонукають до мислення
і розуміння. (Порівняйте... Поясніть... Зіставте... Чим відрізняється..? Що
спільного..? Як працює..? Чому такі наслідки..? Якими є дії..?)
5. Критичні, що мають на меті оцінити і виявити недоліки.
6. Провокаційні, мета яких: виробити у дітей пильність,
критичне ставлення та сумнів. (Навіщо мити руки, якщо вони знову забрудняться?)
7. Запитання на самовизначення, запитання з рефлексії. Мета
цих запитань: усвідомити створену ситуацію; самоаналіз. (Що я хочу? Що мені
потрібно? Для кого я це роблю?)
8. Мудрі запитання. Розумна людина відрізняється від мудрої
тим, що розумна знає, як розв'язати проблему, а мудра знає, як не мати
проблем. (Навіщо це я роблю? З якою метою? Кому це вигідно? У чому я
припустився помилки? Що не передбачив? Чого навчила мене моя помилка? Хто я
такий? Що мені потрібно?)
9. Безглузді запитання. (Класичний приклад. Вирішили
звірі будувати міст через річку. Тривалий час обговорювали всі проблеми
будівництва. Лев підсумовує: «Запитання є?». Осел запитує: «А як будемо
будувати міст — уздовж чи впоперек річки?»)
10. Запитання, що прогнозують на виявлення наслідків. (Що
буде, якщо..? А що було б, якби..?)
Цю систематику, розроблену Блумом, було
названо «Ромашка запитань», або «Ромашка
Блума» — квітка з шести пелюсток — шість типів запитань.
Прості (буквальні) запитання — запитання, відповідаючи на які, потрібно
назвати деякі факти, згадати і видати інформацію. їх часто використовують при
традиційних формах контролю. Вони, зазвичай, розраховані на механічне
пригадування, учневі достатньо мати знання обмеженого фрагменту певної сфери
знань, щоб успішно відповісти. Відповідь на таке запитання легко знайти в
тексті. Вона полягає лише у відтворенні того, що було повідомлено.
Уточнювальні запитання. Цей тип запитань, що, зазвичай, позбавлені
«пізнавального ядра». Учні з першого разу приймають план дій, перепитують,
уточнюють, не розуміють смислу діяльності тощо. (Чи так це? А так можна? Як
потрібно?) Свідчать про реакцію учнів на незнайому для них обстановку, нову для
них діяльність. Часто починаються зі слів: «Отже, ти говориш, що..?», «Якщо я
правильно зрозумів, то..?», «Я можу помилитися, але, здається...», що надають
людині можливість зворотного зв'язку щодо сказаного. Іноді їх ставлять, щоб
отримати інформацію, відсутню у повідомленні.
Практичні запитання. Якщо запитання спрямоване на встановлення
взаємозв'язку між теорією і практикою, ми називаємо його практичним. Запитання
на застосування знань, що існують,— дають учням можливість розв'язувати або
далі досліджувати логічні задачі, що містяться в текстах для читання або під
час навчання.
Інтерпретаційні (пояснювальні) запитання. Вони часто починається зі слова «Чому?».
Запитання на витлумачення розраховані на пошук зв’язків між ідеями, фактами,
визначеннями та цінностями.
Орієнтовні запитання на витлумачення: «Чому, на вашу думку..?»
Або: «У чому, по-вашому, причина того, що..?».
Оцінювальні запитання. Запитання на оцінку — вимагають від учня
вироблення суджень на зразок: добре чи погано, правильно чи неправильно, згідно
з визначеними учнями стандартами. Подібні запитання пропонують інтегрувати
нову інформацію до особистої системи переконань і виробити відповідні
судження. Це передбачає складні процеси розуміння та інтеграції, що надають
процесу навчання особистісного характеру, а учневі — можливість висловити
власні думки та принципи. Також ці запитання передбачають винесення оцінки
якості набутої інформації або в окремих випадках власної поведінки щодо нової
інформації.
Творчі запитання. Якщо в запитанні є частка «б», елемент
умовності, прогнозу, то ми називаємо його творчим. «Що змінилося б у світі,
якби зникли метелики?». Ці запитання заохочують до створення нових сценаріїв,
задач і т.д.
Дітям подобається записувати запитання на
пелюстках ромашки.
ІІ. Застосування методу «Ромашка Блума»
Коли використовувати
Мета
цього методу – навчити учнів усвідомленого та цілеспрямованого формулюванню
запитань різного типу.
Його
доречно використати у вступній
частині уроку, коли учні формулюють запитання до нової теми, оголошеної
вчителем, а потім шукають на них відповіді, використовуючи матеріал підручника
або інших джерел інформації.
В основній частині уроку ромашка
використовується після першого
знайомства з темою за підручником для осмислення нової інформації,
її систематизації.
Як використовувати
Ромашку
вчитель виготовляє (малює на дошці) попередньо таким чином, щоб вона була
достатнього розміру, щоб всім учням було видно, що написано на її пелюстках.
Саме на них вчитель пише запитальні слова, спираючись на які учні формулюють
запитання до теми. Під час використання учні можуть «відривати» пелюстки,
дарувати одне одному.
Які є варіанти використання
Організація
роботи за цим методом передбачає, наприклад, наступне:
Крок 1. Вчитель готує
«ромашку» з кількістю пелюсток згідно з кількістю учнів/пар/груп, які будуть
формулювати запитання.
Крок 2. Учням пропонується обрати одну з
пелюсток і сформулювати запитання саме того типу, який вказано на пелюстці, до
тексту/теми, з яким працюємо на уроці.
Крок 3. Складається список запитань, на
які учні мають знайти відповіді, працюючи на уроці.
Практичне завдання:
Кожній групі пропонується обрати одну з пелюсток і сформулювати
запитання саме того типу, який вказано на пелюстці, до тексту/теми, з яким
працюємо.
Підведення підсумків.
ВИСНОВКИ
Ставлячи учням не прості запитання,
учитель демонструє повагу до їх мислення. Учні починають розуміти, що
опанування фактичних знань є лише одним із видів навчання, що вони мусять
інтегрувати, аналізувати та використовувати інформацію в міру її цінності.
Учні також поступово починають розуміти, що знання — це не лише те, що написано
у книзі чи вимовлене вчителем.
Використані джерела:
http://synbrid-school.edukit.mk.ua/Files/downloads/%
http://nus.org.ua/articles/krytychne-myslennya-2/
Матеріали мого досвіду можна знайти за адресами:
http://kotelva-gymnasium1.edu.poltava.ua/novini_z_kafedr/peredovij_pedagogichnij_dosvid/metodichna_skrinjka/
http://kotmetod.at.ua/publ/kotelevska_zosh_1/4
https://yadi.sk/i/-a1ubofDrBqU3
Немає коментарів:
Дописати коментар